.png)
Покажи свого марсіянина, і я скажу хто ти, абоТеатральний костюм в контексті футуристичних візій
Богдан Поліщук художник, режисер, співзасновник ГО «Галерея сценографії», міжнародного фестивалю Львівське квадрієнале сценографії, автор...
top of page
Іван Бурячок
сценограф, живописець, графік
Іван Бурячок (1877 - 1936) народився в селі Лозувата (нині Липовецького району Вінницької області України). Художню освіту отримав в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка та в Краківській академії красних мистецтв.
У 1906 разом з Фотієм Красицьким і Опанасом Сластіоном заснував журнал «Шершень», де публікував карикатури. У 1906–1918 роках працював художником (з 1912 року — головний художник) театру Миколи Садовського в Києві.
Роботи
Біографія
ОСВІТА
1906 - 1912
1912 - 1919
1919 - 1936
Художню освіту Іван Бурячок отримав у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. У 1896 році вступив до Краківської академії красних мистецтв. За час свого успішного навчання в Академії (закінчив у 1903 році) Бурячок отримав кілька срібних медалей.
Наприкінці 1905 року з Фотієм Красицьким і Опанасом Сластіоном заснував сатиричний ілюстрований журнал «Шершень». До 14 липня 1906 року вийшло 26 номерів. У більшості робіт Бурячка, вміщених у «Шершні», відбилося його вміння театрально розбудовувати мізансцени у багатофігурних композиціях.
У 1906 році режисер і організатор першого стаціонарного українського театру в Києві Микола Садовський запросив художника створити оформлення для вистави «Сава Чалий» за п’єсою Івана Карпенка-Карого. На той час роботи Бурячка в «Шершні» та живописні полотна успішно експонувалися на художніх виставках Києва та Львова. У 1912 році Бурячок стає головним художником театру Миколи Садовського. Стаціонарний характер роботи театру давав можливість ускладнити декорації. З ініціативи художника тодішній репертуар театру поповнюється новими творами. У 1911 році Леся Українка надала художникові можливість ознайомитися з рукописом «Лісової пісні». Він створює графічну серію костюмів персонажів п’єси, які зберігаються в колекції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України: Мавку, Лісового діда, Куця. На жаль, п’єса Лесі Українки так і не була реалізована у театрі Садовського.
У 1912 році Садовський ставить виставу «Зачароване коло» за п’єсою польського драматурга Люціана Риделя у музичному оформленні Олександра Кошиця. «Зачароване коло» мало сенсаційний успіх в українському театрі. Живописні декорації Бурячка відзначали практично всі рецензенти, так само як і сценічні ефекти, що були використані у виставі. Побачити як виглядали костюми та декорації вистав можна зі світлин, що збереглися в колекції МТМКУ. Наприклад, костюми Лісовика та Чорта Борута з «Зачарованого кола» передають майстерність художника у створенні містично-казкового образу. Про Є. Рибчинського, який грав роль Лісовика писали, що «Артист бере з початку вірний символічний тон і з успіхом додержує його до останнього моменту, а красиве архаїчне вбрання і грим, якнайкраще обмальовують цю фігуру, що представляє природу»
Щодо майстерності митця створювати декорації свідчить ескіз до вистави «Камінний господар» Лесі Українки, що була поставлена у 1914 році. Як бачимо на зображенні серед пишного оформлення і костюмів Івана Бурячка, на сцені діяв справжній фонтан.
До активної роботи в театрі Микола Садовський також долучив видатного композитора Миколу Лисенка, з яким у Бурячка були тісні творчі й родинні зв’язки. Тонкий музичний смак і розуміння творчості Лисенка допомогли художнику створити художнє оформлення до опер «Утоплена» (1913) і «Різдвяна ніч» (1916).
Постановку фантастичної музичної комедії «Вій» у музичному оформленні Марка Кропивницького було здійснено з ініціативи Івана Бурячка та хормейстера Олександра Кошиця. Як постановник, Кошиць дещо вдосконалив хори та партитуру Кропивницького, замість бурсацького хору додав старовинний кант. Бурячок надав постановці київського колориту. Події розгорталися на Подолі, в декораціях Бурячок зобразив архітектуру воріт Братського монастиря, а також встановив на сцені знамениту статую фонтана «Самсон».
За період роботи в театрі Миколи Садовського Іван Бурячок оформив вистави: «Земля» Спиридона Черкасенка, режисер Іван Мар’яненко (1912), «На перші гулі» Степана Васильченка, режисер Іван Мар’яненко (1912), «Зачароване коло» Люціана Риделя, режисер Микола Садовський (1912), «Сторінка минулого» О’Коннор-Вілінської, режисер Микола Садовський (1913), «Утоплена» Миколи Лисенка, режисер Микола Садовський (1913), «Мазепа» Юліуша Словацького, режисер Микола Садовський (1912), «Камінний господар» Лесі Українки, режисери Марія Старицька та Григорій Матковський (1914), «Вій» М. Кропивницького, режисер Олександр Кошиць (1914), «Казка старого млина» Спиридона Черкасенка, режисер Микола Садовський (1914), «Страшна помста» Спиридона Черкасенка, режисер Микола Садовський (1914), «Різдвяна ніч» Миколи Лисенка, режисер Микола Садовський, диригент Олександр Кошиць (1916).
У січні 1919 року Микола Садовський з частиною трупи поїхав спочатку до Вінниці, а згодом до Кам’янця-Подільського. Іван Бурячок мешкав у Вінниці до 1922 року, де у Вінницькому Народному домі було організовано театр з частини трупи Садовського. Художник оформив тут ряд вистав, серед яких «Катерина» за Тарасом Шевченком, «Ревізор» Миколи Гоголя, «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка, «Сорочинський ярмарок» за Миколою Гоголем і «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського.
1922 року митець повернувся до Києва, де театральне і мистецьке життя почало відновлюватися, і почав співпрацювати з театральним колективом, що називався театром Троїцького народного дому. Пізніше співпрацював з театром ім. Марії Заньковецької в Києві, де у сезоні 1922–1923 років оформив вистави: «Лихоліття» Гната Хоткевича, режисер Борис Романицький, «Розбійник Кармелюк» Людмили Старицької-Черняхівської, режисер Борис Романицький, «Чорна рада» Спиридона Черкасенка за Пантелеймоном Кулішем, режисер Олександр Корольчук, «Розбійники» Фрідріха Шиллера, режисер Панас Саксаганський та «Остання ніч» Михайла Старицького, режисер Олександр Корольчук. У 1922 році оформив виставу «Гайдамаки» за інсценізацією Леся Курбаса.
В останні роки життя Іван Бурячок періодично працював у галузі театрального живопису. В роботі митцеві допомагав його син, художник Микола Бурячок. Останню сценографічну роботу Бурячок виконав у Троїцькому народному домі. Це була оперета «Вій» за Миколою Гоголем, втілена на сцені Київського театру музичної комедії у 1936 році.
Виставки:
В 1905 році до художника приходить перше публічне визнання: його картини демонструвалися у Львові на «Виставці українських артистів». Крім пейзажних етюдів, Бурячок є автором цілого ряду портретів, зокрема портрету Миколи Лисенка, 1910 року.
Твори Івана Бурячка експонуються в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України в експозиції архівно-аналітичної виставки «Креативна деконструкція».
Статті
bottom of page