top of page
1681408080-604.jpg
386.tif

Вадим Меллер

художник-авангардист, кубофутурист, живописець, художник кіно

​

Вадим Меллер (1884–1962) народився в аристократичній родині. Батько митця, Георгій Меллер, був шведом, а мати, Гелена Карузо, мала італійсько-грецьке коріння. Меллер увійшов до історії українського мистецтва передусім як сценограф конструктивіст та один з організаторів Мистецького об’єднання «Березіль». Митець здобув ґрунтовну європейську освіту, брав активну участь у формуванні нового європейського типу художньої творчості. Його доробок помітно виділяється на тлі робіт інших українських театральних художників завдяки мистецькій довершеності, поєднанню витонченої форми і вишуканої композиції. 

Роботи

Біографія

ОСВІТА

1918 - 1920

1921 - 1925

1926 - 1933

1934 - 1959

Виставки

У 1903 році майбутній художник за прикладом батька вступив на юридичний факультет Київського університету св. Володимира. Навчаючись в університеті, Меллер як вільний слухач відвідував Київське художнє училище. У 1905 році навчався у Швейцарії, в Женевській художній школі. По закінченні Київського університету (1908) поїхав до Німеччини. Кілька місяців займався у приватній школі Генріха Кнірра. 1909 року вступив до Мюнхенської академії  мистецтв, де навчався у творчій  майстерні Анґело Янка. Мистецьке середовище Мюнхена з його виставками, театрами, галереями стало продовженням художньої освіти митця. Меллер зблизився з творчою групою художників-експресіоністів «Синій вершник», затоваришував з основоположником абстракціонізму Василем Кандинським. Закінчивши Академію з відзнакою, Меллер 1912 року переїхав до Франції. Там вступив до Вільних майстерень, відвідував клас відомого скульптора  Антуана Бурделя, учня Оґюста Родена.

У 1918 році Меллер повернувся до Києва і природно, тяжів до студії Олександри Екстер, з якою познайомився ще в Парижі. Студія правила за творчий клуб і місце зустрічі художників. У 1919 році Броніслава Ніжинська в Києві відкрила свою першу авангардну Школу руху, яка розташовувалася поблизу студії Олександри Екстер. Вадим Меллер займався оформленням хореографічних композицій для Школи руху.

 

Перші сценографічні роботи Меллер здійснив до вистав «Метр Патлен» і «Весілля Фігаро» в театрі Олексія Смірнова (Київ, 1919) та «Мазепи» Юліуша Словацького в Державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка (Київ, 1920).   Оформлюючи ці вистави, митець не припиняв творчу співпрацю з Броніславою Ніжинською. 

З 1921 по 1923 рік Вадим Меллер долучився до постановок колективу артистів імені Гната Михайличенка «Мистецтво дійства» молодого режисера Марка Терещенка. Спочатку це була Центростудія, яка відкрилася в грудні 1920 року і мала різні відділення: музичне, драматичне, хореографічне. Меллер завідував художнім відділенням, де активно ділився секретами творчої майстерності. Принципово новим художнім методом Терещенка було впровадження колективної творчості: актор мав звільнитися від диктату режисера, тиску автора й художника, щоб стати вільним творцем, універсальним артистом, який сам визначає свою гру. У 1921 році під орудою Терещенка було поставлено композицію «Небо горить» на вірші Олекси Слісаренка, Михайля Семенка й Ґео Шкурупія. Тут Меллер спробував себе не лише як художник, а і як «керівник руху». Композиція йшла без декорацій (Меллер розробив тільки костюми), без діалогів, на сцені діяли кілька груп, які «певними схематичними жестами наслідували процес фабричної, шахтарської праці, боротьби і виявляли колективні рефлекси під час повстання і перемоги», — писав анонімний критик у харківській газеті «Вісті» під час гастролей театру. 

 

30 березня 1922 року Вадим Меллер став співзасновником Мистецького об’єднання «Березіль». Творча співпраця художниказ Лесем Курбасом охопила 1922–1933 роки. Курбас згуртував довкола себе найталановитіших діячів театральної справи, захоплених ідеєю створити театр, небачений українським глядачем. Гостре відчуття сучасності, розуміння високого призначення мистецтва, професійна культура і творча енергія, а головне, європейський світогляд одразу зробили Меллера однією з головних постатей у новому колективі.

Період 1922–1924 років — золота доба експресіонізму в «Березолі». Першою з таких вистав стала драма Ґеорґа Кайзера «Газ», у якій головною дійовою особою Курбас зробив робітничі маси. 

Меллер став основоположником конструктивізму в українському театрі. На сцені «Березоля» його конструкції були активними персонажами сценічної дії («Газ», «Джіммі Гіґґінс»). На межі першого й другого сезонів у «Березолі» було створено макетну майстерню під керівництвом головного художника театру Вадима Меллера. Влітку  1923 року Меллер привів сюди своїх студентів-третьокурсників із Київського художнього інституту: Валентина Шкляєва, Майю Симашкевич, Дмитра Власюка, Євгена Товбіна, Мойсея Ашкіназі, Міру Панадіаді, А. Проценка. Це була перша в Україні школа театральних художників, де вони мали змогу навчатися фаху і практикуватися поруч із найкращим сценографом у чільному театрі країни. Талант молодих митців формувався під впливом новаторських ідей Меллера, що мало велике значення для появи нових художніх традицій. 

​

1925 року сценічна конструкція Вадима Меллера до вистави МОБу «Секретар профспілки» Л. Скотта, режисера Бориса Тягна, була удостоєна золотої медалі на Міжнародній виставці декоративного мистецтва у Парижі. Далі Меллер був запрошений до участі у Міжнародній театральній виставці в Нью-Йорку. 

Перші чотири роки існування «Березоля» були надзвичайно плідними. Курбас поставив кілька гучних вистав, зняв із Меллером три фільми на кіностудії ВУФКУ («Джиммі Гіґґінс», «Макдональд», «Арсенальці»). У 1926 році, визнаючи творчі досягнення театру, «Березіль» перевели до Харкова, тогочасної столиці України. Меллер мешкав у квартирі 56 у славнозвісному харківському будинку «Слово». 

 

Програмні постановки «Березоля» у сценічному оформленні Вадима Меллера:  «Газ» Г. Кайзера, режисер Л. Курбас (1923), «Джіммі Гіґґінс» за Е. Сінклером, режисер Л. Курбас (1923), «Макбет» В. Шекспіра, режисер Л. Курбас (1924), «Золоте Черево» Ф. Кроммелінка, режисер Л. Курбас (1926), «Мікадо» за А. Саллівеном, режисер В. Інкіжинов (1927), «Народний Малахій» М. Куліша, режисер Л. Курбас (1928), «Алло, на хвилі 477!» текст та постановка творчого колективу (1929),  «Мина Мазайло» Миколи Куліша, режисер Л. Курбас (1929), «Диктатура» І. Микитенка, режисер Л. Курбас (1930), «Хазяїн» І. Карпенка-Карого, режисер В. Скляренко (1932) ,  «Маклена Граса» Миколи Куліша, режисер Л. Курбас (1933). 

1934 рік був переломним у творчості Вадима Меллера. Після усунення Леся Курбаса від обов’язків художнього керівника театру «Березіль» і звільнення з роботи, почалась реорганізація театру. В творчості митця намічається перехід до більш реалістичних засобів виразності. У 1948 році Меллер обіймає посаду головного художника Київського театру музичної комедії, у 1953-1959 роках, він — головний художник Київського театру імені І. Франка. Паралельно займався станковим живописом (значну частину його попереднього доробку було знищено в часи війни), книжковою графікою. 

​

​

У 2004 році Національний художній музей України та Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, за ініціативи та активної участі Бригітти Вєтрової, дочки митця відкрили виставку творів Вадима Меллера «Пригоди Авангарду». У 2009 році в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України відбулася виставка до 125-річчя митця на основі творів, що зберігаються у фондах музею.

Твори Вадима Меллера, одного з найкращих авангардистів Європи, з колекції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України постійно експонуються в міжнародних та укрїнських виставкових проєктах:

​

​

  • ·2024 — «В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні». Королівська академія мистецтв, Лондон, Велика Британія

​​

  • ·2024 — «В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні». Австрійська галерея Бельведер у Відні, Австрія

​

  • ·2024 — «Футуромарення: Україна і авангард» у FeliX Art & Eco Museum. Дрогенбос, Бельгія

​

  • · «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х «. Королівські музеї образотворчих мистецтв Бельгії в Брюсселі, Бельгія. 2023 – 2024

​

  • 2023 —  «Модернізм в Україні. 1900 – 1930».  Музей Людвіга в Кельні, Німеччина

​

  • 2023 — «Футуромарення: Україна і авангард» у Художньому музеї KUMU. Таллінн, Естонія. 2023​

​

  • 2022 – 2023 — «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х». Національний музей Тіссен-Борнеміса в Мадриді, Іспанія

​

  • 2021 — «Футуромарення». Мистецький Арсенал в Києві, Україна

​​​

  • 2018 — «Ексцентрика та експресія. Українська авангардна сценографія» в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. Київ, Україна

​​

  • 2015 — «Інсценізація українського авангарду 1910 – 1920 років» Український музей у Нью-Йорку, США

​

  • 2013 — ​«Велике і величне». Мистецький Арсенал в Києві, Україна

​·        

  • 1995 — «Український сценографічний авангард 1920 – 1930-х». Кардіфф, Велика Британія

​​

  • 1990 – 1991  «Український авангард 1920 – 1930-х». Музей сучасного мистецтва в Загребі, Югославія (Хорватія).

​​

  • ·1990 — «Сценографія України 1960 – 1980-х років». Мехіко, Мексика

Статті

1
2
bottom of page